Дансько–український пареміологічний словник (у контексті літературних джерел античності, язичництва та християнства) [Текст] = Dansk-ukrainsk paremiologisk ordbog(på grundlag af litterære kilder fra antikken, hedenskabet og kristendommen) : навч. посібник для студентів вузів / О. Педерсен : Мін-во освіти і науки України : Макіївський економ.– гуман. інс-т. – [Нове видан.]. – Донецьк : Дмітренко Л. Р. [видавник], 2009. – 304 с. – ISBN 978-966-8965-55-5.

ИЗДАНИЕ В ПЛАТНОМ ДОСТУПЕ стоимость издания + пересылка Укрпочтой - 152,00 грн., в электронном виде (*.pdf с защитой от распечатывания) - 20,00 WMZ присылайте заявку на адрес: v.lambin@geo.dn.ua

Словник данських та українських прислів’їв і приказок містить 597 статей, кожна з яких складається з власне прислів’я або приказки, її перекладу та змістового тлумачення українською мовою, фразеологічних дериватів, варіантів, синонімічних та антонімічних форм, а також українських, латинських і давньоскандинавських відповідників.
Словник розрахований на широке коло користувачів, зокрема, фольклористів, літературознавців, мовознавців, культурологів, етнографів, викладачів, аспірантів і студентів.
Ordbogen over danske og ukrainske ordsprog og talemåder indeholder 597 ordbogartikler. Hver af dem består af et ordsprog eller en talemåde, en oversættelse heraf samt en forklaring af betydningen på ukrainsk. Desuden rummer artiklerne fraseologiske afledninger og varianter. Hertil kommer synonyme og antonyme former samt ligeledes ukrainske, latinske og oldnordiske paralleller.
Ordbogen henvender sig til en bred kreds af brugere, herunder undervisere og studerende indenfor folklore, litteratur, sprog, kulturforskning og etnografi.

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (Лист № 1.4–8/Г–25 від 9 січня 2009 року)

ПЕРЕДМОВА

Прислів’я та приказки зазвичай розглядаються як мініатюрні художні твори усної народної поетичної творчості, які віддзеркалюють стереотипи мислення, моральні цінності, норми та настанови, звичаї і традиції, так чи инакше містять у собі інформацію про національний характер представників даного народу, носіїв даної мови. У вкрай стислій формі вони розкривають особливості ментальності народу, його світобачення.
З одного боку, прислівникові системи різних народів відрізняються одна від одної, оскільки вони утворювалися у різних історико-культурних і суспільно-економічних умовах. Інакше кажучи, вони не співпадають тією мірою, якою не співпадають умови розвитку різних народів, у залежності від тієї „культурної дистанції”, яка їх роз’єднує.
З іншого боку, неможливо заперечувати й той факт, що існують численні міжмовні паралелі прислів’їв і приказок, які переконливо свідчать про те, що первісні концепти та судження є спільними для абсолютної більшості мов і народів світу. Досягнення порівняльно-історичних досліджень дають підстави зробити припущення про те, що у всіх індоєвропейських мовах можна виокремити спільний фонд прислів’їв і приказок, який утворився ще за часів спільноіндоєвропейської єдності. Їх об’єднує спільність сентенцій, етичних правил і настанов, життєвої мудрості та практичних порад.
Відомо, що національна маркованість образних прислів’їв і приказок створюється шляхом перетворення загальнолюдських понять і суджень крізь призму образно-чуттєвого сприйняття себе і навколишнього світу, і ця образна трансформація протистоїть нейтральності універсальної логічної основи. Сподіваємося, що кожний, хто матиме нагоду скористуватися цим словником, зможе по достоїнству оцінити яскраву національну специфіку образности данських та українських прислів’їв і приказок.
Пропонована збірка данських та українських прислів’їв і приказок – фактично перша спроба паралельного представлення найкращих зразків цього фольклорного жанру данського та українського народів.
Статті данських і українських прислів’їв і приказок розміщені за абеткою перших слів данських паремій, кожна з яких має свій номер. Цей номер представляє конкретну паремію як в словникових статтях, так і в обох покажчиках – данському та українському.
Словникова стаття в максимальному обсязі складається з дев’яти компонентів, а саме:
(1) Власне прислів’я або приказки разом з дослівним перекладом, а також змістовим тлумаченням українською мовою (Overs.).
Завдяки дослівному перекладу стає можливим глибше й рел’єфніше уявити собі образну основу паремії, її внутрішню форму, тобто саме те, що визначає її національну унікальність, або, навпаки, пересвідчитись, що паремії із схожою образністю представлено також і в інших мовах.
Змістове тлумачення паремії визначає обсяг і конфігурацію семантичного змісту і, таким чином, виключає помилкову її інтерпретацію, що є необхідною передумовою включення її в систему синонімічних і антонімічних відносин.
(2) Деривату паремії (Der.), тобто фразеологізму, який генетично пов’язаний із прислів’ям або приказкою, і на сучасному етапі розвитку данської мови вживається самостійно, не залежно від свого джерела. Наприклад:
– slå vand på en gås від приказки Det er (som) at slå vand på en gås (Це все одно що лити воду на гусака);
– grave en grav for andre (en) від прислів’я Den, der graver en grav for andre, falder selv i den (Той, хто копає яму для інших, сам у неї упаде).
(3) Варіанта (–ів) паремії (Var.), тобто такої її форми, яка відрізняється від основної деякими елементами її лексико–граматичної структури. Наприклад, варіанти Den, der leder skal finde та Den, der søger, skal finde
(Той, хто шукає, знайде) відрізняються лише одним лексичним (синонімічним) елементом, а варіанти Begyndt er halvt fuldendt (Те, що розпочато – наполовину виконана справа) та Godt begyndt er halvt fuldendt (Добрий початок – наполовину виконана справа) – відсутністю в першому варіанті прикметника godt, який модифікує дієприкметник begyndt. У деяких випадках різниця між варіантами може бути більш значною, як, скажімо, в парі Den, der vil have alt, får intet (Той, хто хоче мати усе, нічого не отримає) і Vil man have alt, får man ingenting (Якщо хочеш мати усе, нічого не отримаєш): тобто, поряд з різними лексичними елементами intet i ingenting, паремії відрізняються типами підрядних компонентів. Проте слід підкреслити, що варіанти однієї й тієї ж паремії зберігають одну образну основу, якщо вона взагалі виявляється, і єдине змістове тлумачення.
(4) Синоніма (–ів) паремії (Syn.) , тобто такої її форми, яка відрізняється своєю образною основою і, таким чином, лексико–граматичною структурою, але при цьому синонімічні паремії поєднуються єдиним змістовим тлумаченням, сферою або ситуацією мовленнєвої комунікації. Наприклад, моральне попередження про те, що спілкування з недобрими, невихованими людьми призводить до негативного впливу , що лихе згубно впливає на всіх і все, що з ним стикається, представлено такими синонімічними прислів’ями (з образною основою і без неї): Den ene abe får anden til at gabe (Одна мавпа змушує іншу позіхнути), Det dårlige eksempel smitter (Поганий приклад – заразливий) та Slet selskab fordærver gode sæder (Лихе суспільство псує добрі звичаї). У словниковій статті синонімічні паремії наведені за алфавітом, а посилання на відповідні статті синонімів – в останньому рядку конкретної статті (Див. також №№ …).
(5) Антоніма (–ів) паремії (Ant.), тобто такої її форми, яка, звичайно, відрізняється своєю образною основою і, таким чином, лексико–граматичною структурою, при цьому антонімічні паремії протиставляться своїми змістовими тлумаченнями, мотивованими відмінною, як правило, протилежною інтерпретацією відповідних явищ, ситуацій, вчинків і навіть протилежними моральними нормами, настановами та відмінностями життєвого досвіду. Наприклад, думка про те, що родинні узи – найміцніші, що люди перш за все піклуються про себе та своїх близьких, відбивається у таких прислів’ях: Blodet er aldrig så tyndt, det er jo tykkere end vand (Кров ніколи не буває такою рідкою, все ж вона густіша за воду) та Enhver so synes bedst om sine grise (Кожній свині найбільш до вподоби свої поросятка). І навпаки, думка про те, що ворожнеча та неприязнь між родичами, близькими – найгірша, передається, наприклад, таким прислів’ям: Frænde er frænde værst (Родич родичу гірше за все). У різних життєвих ситуаціях доречними і корисними виявляються різні, навіть протилежні поради й правила. Так, прислів’я Kan du vente, kan du blive konge of Sverige (Якщо ти в змозі чекати, ти можеш стати королем Швеції) підкреслює цінність таких людських рис, як терпіння й витримка; з іншого боку, прислів’я–антонім Mens græsset gror, dør horsemor (Поки трава виросте, кобила здохне) вчить не зволікати і не сподіватися, що все упорядкується само собою.
(6) Українських відповідників (Smlgn.) до паремії у заголовку, її варіантів і синонімів, які також наведені за алфавітом.
(7) Латинських відповідників (Lat.) до паремії у заголовку, її варіантів і синонімів.
(8) Данських паремій біблійного походження, що наведені разом з відповідниками з Книг Святого письма Старого й Нового заповітів (Bibl.).
(9) Нарешті, цитат з творів давньогерманського, переважно давньоскандинавського епосу (Oldnord.), які ілюструють моральні настанови, народні й життєві звичаї й правила північних германців раннього середньовіччя.
Усі данські й українські прислів’я й приказки подані в двох покажчиках з посиланням на відповідні статті в основній частині словника.
Відповідальність за аутентичність наведеного у словнику мовного матеріалу несе його укладач.

FORORD

Ordsprog og talemåder betragtes ofte som små sproglige kunstværker indenfor den mundtlige folkedigtning. De afspejler traditionel tænkning, moralske værdier, normer og holdninger; og de afspejler sæd og skik. De fortæller også om nationalkarakteren hos det folk, der taler det pågældende sprog. I koncentreret form viser de et folks mentalitet og dets syn på verden. På den ene side adskiller forskellige folkeslags ordsprogssystemer sig fra hinanden, fordi de er blevet til under forskellige historiske og kulturelle forhold, under forskellige samfundsforhold og økonomiske forhold. Med andre ord: de er forskellige på samme måde som de forskellige folkeslag har udviklet sig under forskellige betingelser, og på samme måde, som der kan være en ”kulturdistance” mellem disse folkeslag. Men på den anden side er det oplagt, at der eksisterer en mængde paralleller mellem ordsprog og talemåder i forskellige sprog. Disse paralleler vidner klart om, at de tidligste begreber og overvejelser er fælles for langt størstedelen af verdens sprog og folk. Komparative historiske studier giver grundlag for at antage, at man i alle indoeuropæiske sprog kan udskille en fælles fond af ordsprog og talemåder, der er blevet til allerede i den fællesindoeuropæiske periode. Fælles for dem er de etiske regler og holdninger samt livsvisdommen og de praktiske råd. De nationale særtræk ved billedlige ordsprog og talemåder opstår som bekendt ved, at almene begreber og overvejelser brydes gennem den prisme, som man opfatter sig selv og sine omgivelser gennem; og denne billedlige transformation står i modsætning til det, der er det neutrale, universelle og logiske grundlag. Ehver bruger af denne ordbog vil tydeligt kunne se de klare nationale særtræk i de danske ordsprog og talemåder og i de tilsvarende ukrainske. Den foreliggende samling af danske og ukrainske ordsprog og talemåder er det første forsøg på en parallel opstilling af de bedste eksempler på denne genre indenfor danske og russiske folkeminder. Ordbogens artikler er anbragt i alfabetisk orden udfra de første ord i det danske udtryk. Hver artikel har sit eget nummer, og dette nummer står for et konkret udtryk såvel i ordbogsartiklerne som i det danske og det ukrainske indeks. Alle danske og ukrainske ordsprog og talemåder er anført i to indekser, hvor der er henvisninger til de pågældende artikler i selve ordbogsdelen. Forfatteren er ene ansvarlig for, at det sproglige materiale i ordbogen er autentisk.